розорливий
РОЗО́РЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що розо́рний.
Збивав [Василь] траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки. Куди пройшов — всюди покинув свій розорливий слід (Мирний, IV, 1955, 97).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗО́РЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що розо́рний.
Збивав [Василь] траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки. Куди пройшов — всюди покинув свій розорливий слід (Мирний, IV, 1955, 97).
Словник української мови (СУМ-11)