розоряти
РОЗОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗОРИ́ТИ, зорю́, зо́риш, док., перех.
1. Ламати, спустошувати, перетворювати що-небудь у руїни.
Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи, шанці… (Мирний, І, 1949, 180);
Завойовники розоряли храми, палаци, щоб добути каміння для своїх будівель і укріплень (Іст. середніх віків, 1955, 9).
2. Позбавляти кого-небудь багатства, достатку, майна; доводити до злиднів, зубожіння.
Кризи і періоди промислового застою в свою чергу ще більше розоряють дрібних виробників (Ленін, 38, 1973, 101);
— Християни, ми довго терпіли. Воно правда, що пани.. народ розорили та ще й ганяють за нами з.. посіпаками всякими (Коцюб., II, 1955, 72).
Словник української мови (СУМ-11)