розпанаханий

РОЗПАНА́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розпана́хати.

Крізь розпанаханий рукав сорочки світить голе тіло (Вас., І, 1959, 198);

Упнувшись коліньми у вогку, затоптану землю, штовхав казан розпанаханим плечем Альоша (Мик., II, 1957, 567);

Перед Василем на траві лежала розпанахана надвоє сіра ящірка (Мирний, IV, 1955, 17);

Твердохліб присів на лаві і через розпанахане вікно глянув у сад (Цюпа, Краяни, 1971, 201);

// розпана́хано, безос. присудк. сл.

Коліно новеньких штаненят розпанахано аж до низу (Вас., Опов., 1947, 30).

Значення в інших словниках

1. розпанаханий — розпана́ханий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розпанаханий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпанахати. || розпанахано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпанаханий — РОЗПАНА́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до розпана́хати. Перед Василем на траві лежала розпанахана надвоє сіра ящірка (Панас Мирний); // розпана́хано, безос. пред. Коліно новеньких штаненят розпанахано аж до низу (С. Васильченко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розпанаханий — Розпана́ханий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)