розпашник

РОЗПАШНИ́К, а́, ч. Знаряддя для розпушування грунту.

— Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні.— За реманентом діло не стане (Тют., Вир, 1964, 119).

Значення в інших словниках

1. розпашник — розпашни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розпашник — -а, ч. Знаряддя для розпушування ґрунту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпашник — РОЗПАШНИ́К, а́, ч. Знаряддя для розпушування ґрунту. – Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні. – За реманентом діло не стане (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах