розпутничати
РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя.
— Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди… (Мирний, III, 1954, 98);
Грубий з усіма і цинічний, він пив, розпутничав і споював інших, він шаленів (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301).
Словник української мови (СУМ-11)