1. Словник української мови в 11 томах

розпутничати

РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя.

— Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди… (Мирний, III, 1954, 98);

Грубий з усіма і цинічний, він пив, розпутничав і споював інших, він шаленів (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпутничати — розпу́тничати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпутничати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
  3. розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. – Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай – мало б мені було нужди... Словник української мови у 20 томах
  4. розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди... Словник синонімів української мови