розпутничати
РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди... (Панас Мирний); З другими бахурують (троянці), Свої ж жінки нехай горюють (І. Котляревський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпутничати — розпу́тничати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпутничати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
- розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. – Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай – мало б мені було нужди... Словник української мови у 20 томах
- розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного!... Словник української мови в 11 томах