розпутничати
РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Вести розпутне, аморальне життя.
– Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай – мало б мені було нужди... (Панас Мирний);
Не обробляють [розпутні люди] сеї [цієї] землі, бо мають другу [іншу] роботу: їсти, пити і розпутничать (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпутничати — розпу́тничати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпутничати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
- розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди... Словник синонімів української мови
- розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного!... Словник української мови в 11 томах