розпутничати

РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.

Вести розпутне, аморальне життя.

– Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай – мало б мені було нужди... (Панас Мирний);

Не обробляють [розпутні люди] сеї [цієї] землі, бо мають другу [іншу] роботу: їсти, пити і розпутничать (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. розпутничати — розпу́тничати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпутничати — див. перелюбствувати  Словник синонімів Вусика
3. розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди...  Словник синонімів української мови
4. розпутничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного!...  Словник української мови в 11 томах