розпізнаний
РОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпізна́ти.
Він часто поривається до них [дівчат], але близько не наважується підійти, і не тому, що несміливий, а тому, що потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 268).
Словник української мови (СУМ-11)