розпізнаний

РОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпізна́ти.

Він часто поривається до них [дівчат], але близько не наважується підійти, і не тому, що несміливий, а тому, що потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (М. Стельмах);

// у знач. прикм.

Розпізнані ознаки чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. розпізнаний — розпі́знаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпізнаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпізнати. || розпізнано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпізнаний — РОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпізна́ти. Він часто поривається до них [дівчат], але близько не наважується підійти, і не тому, що несміливий, а тому, що потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 268).  Словник української мови в 11 томах