розряд

РОЗРЯ́Д¹, у, ч.

1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об’єднаних однією чи кількома спільними ознаками.

Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (Іст. СРСР, І, 1956, 174);

Цілком справедливим буде віднести фейлетони Самійленка періоду першої російської революції до розряду суспільно-політичних, соціальних (Рад. літ-во, 8, 1965, 23);

В рільництві всі роботи розбили в основному на чотири розряди і встановили відповідні розміри оплати в карбованцях (Колг. Укр., 4, 1959, 7);

// у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь, гатунок.

*Образно. [Наталя:] А це — рецензії. [Криницька:] Ну й розчистили ж його [Ружевського]. [Вася:] По першому розряду (Мик., І, 1957, 395).

2. перев. у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь виробничої, спортивної і т. ін. кваліфікації.

В машинобудуванні кваліфікацію робітників поділяють на 8 розрядів. Перший розряд визначає найнижчу кваліфікацію, а восьмий — найвищу (Токарна справа.., 1957, 230);

Майже всі механізовані роботи оплачуємо по п’ятому розряду, а основні ручні роботи на кукурудзі — по третьому і четвертому розрядах (Колг. Укр., 11, 1961, 18);

Існуюча класифікаційна програма з художньої гімнастики передбачає послідовний перехід від нижчого розряду до вищого (Худ. гімнаст., 1958, 4).

3. В арифметиці — місце цифри при письмовому позначенні числа.

Кожна електронна лічильна машина має певну кількість розрядів. Усі числа, з якими доводиться мати справу при обчисленнях, повинні укладатися в цю кількість розрядів (Наука.., 7, 1956, 4).

4. У Московській державі XVI — XVII ст. — центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами і управлінням південних прикордонних областей.

РОЗРЯ́Д², у, ч.

1. Дія за знач. розряди́ти¹, розряджа́ти і розряди́тися¹, розряджа́тися 1-3.

2. Втрата електричного заряду яким-небудь тілом; явище, що супроводжує цю втрату.

Головним джерелом атмосферних перешкод є грозові розряди — блискавки, що виникають між хмарами та між хмарою і землею (Осн. радіотехн., 1957, 169);

М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 20);

*Образно. Чуєш тіла кожним наповненим куточком Своє тривожне щастя, розряди життьові (Бажан, Вибр., 1940, 100).

Значення в інших словниках

1. розряд — розря́д 1 іменник чоловічого роду група; ступінь кваліфікації; місце цифри в числі розря́д 2 іменник чоловічого роду розрядження  Орфографічний словник української мови
2. розряд — 1. категорія, ранґ|а|; (перший) ступінь, ґатунок; 2. (елекричний) іскра.  Словник синонімів Караванського
3. розряд — [розр’ад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
4. розряд — I -у, ч. 1》 У Московській державі 16-17 ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розряд — 1. вилад, виладка 2. виділ, поділ, див. категорія, сорт, рід, різновид  Словник чужослів Павло Штепа
6. розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
7. розряд — СОРТ (категорія чого-небудь щодо його якості), ҐАТУ́НОК, РОЗРЯ́Д, КЛАС, РО́ЗБІ́Р розм. Полонини, теплі гори, Фрукти — перший сорт (М. Рудь); Борошно другого сорту; Папір був вищого ґатунку (Н. Рибак); Насіння першого класу.  Словник синонімів української мови
8. розряд — Розря́д, -ду; -ря́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)