розряд

розря́д

I -у, ч.

1》 У Московській державі 16-17 ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.

2》 Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками.

|| у сполуч. з порядк. числ. або прикм. Ступінь, ґатунок.

3》 перев. у сполуч. з порядк. числ. або прикм. Категорія; ступінь виробничої, спортивної і т. ін. кваліфікації.

4》 В арифметиці – місце цифри при письмовому позначенні числа.

Двійковий розряд спец. — а) одиниця кількості інформації; б) одиниця ємності пам'яті.

Знаковий розряд — у поданні двійкових даних у пам'яті ЕОМ – розряд, що містить код знаку числа.

Значущий розряд — те саме, що значуща цифра.

Контрольний розряд спец. — контрольний ключ, що складається з одного розряду.

Розряд захисту — додаткові розряди проміжних результатів, що забезпечують збереження точності.

II -у, ч.

1》 Дія за знач. розрядити I, розряджати і розрядитися I, розряджатися 1-3).

2》 Втрата електричного заряду яким-небудь тілом; явище, що супроводжує цю втрату; виснага.

Електричний розряд — сукупність явищ, які відбуваються в речовині в процесі проходження крізь неї електричного струму.

Значення в інших словниках

1. розряд — розря́д 1 іменник чоловічого роду група; ступінь кваліфікації; місце цифри в числі розря́д 2 іменник чоловічого роду розрядження  Орфографічний словник української мови
2. розряд — 1. категорія, ранґ|а|; (перший) ступінь, ґатунок; 2. (елекричний) іскра.  Словник синонімів Караванського
3. розряд — [розр’ад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
4. розряд — 1. вилад, виладка 2. виділ, поділ, див. категорія, сорт, рід, різновид  Словник чужослів Павло Штепа
5. розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. розряд — СОРТ (категорія чого-небудь щодо його якості), ҐАТУ́НОК, РОЗРЯ́Д, КЛАС, РО́ЗБІ́Р розм. Полонини, теплі гори, Фрукти — перший сорт (М. Рудь); Борошно другого сорту; Папір був вищого ґатунку (Н. Рибак); Насіння першого класу.  Словник синонімів української мови
7. розряд — Розря́д, -ду; -ря́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об’єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (Іст.  Словник української мови в 11 томах