Словник чужослів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. розряд — розря́д 1 іменник чоловічого роду група; ступінь кваліфікації; місце цифри в числі розря́д 2 іменник чоловічого роду розрядження  Орфографічний словник української мови
  2. розряд — 1. категорія, ранґ|а|; (перший) ступінь, ґатунок; 2. (елекричний) іскра.  Словник синонімів Караванського
  3. розряд — [розр’ад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. розряд — I -у, ч. 1》 У Московській державі 16-17 ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
  6. розряд — СОРТ (категорія чого-небудь щодо його якості), ҐАТУ́НОК, РОЗРЯ́Д, КЛАС, РО́ЗБІ́Р розм. Полонини, теплі гори, Фрукти — перший сорт (М. Рудь); Борошно другого сорту; Папір був вищого ґатунку (Н. Рибак); Насіння першого класу.  Словник синонімів української мови
  7. розряд — Розря́д, -ду; -ря́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об’єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (Іст.  Словник української мови в 11 томах