розряд
РОЗРЯ́Д¹, у, ч.
1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками.
Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (з навч. літ.);
Цілком справедливим буде віднести фейлетони Самійленка періоду першої російської революції до розряду суспільно-політичних, соціальних (з наук. літ.);
У рільництві всі роботи розбили в основному на чотири розряди і встановили відповідні розміри оплати (з наук. літ.);
// у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь, ґатунок.
* Образно. [Наталя:] А це – рецензії. [Криницька:] Ну й розчистили ж його [Ружевського]. [Вася:] По першому розряду (І. Микитенко).
2. перев. у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь виробничої, спортивної і т. ін. кваліфікації.
У машинобудуванні кваліфікацію робітників поділяють на 8 розрядів. Перший розряд визначає найнижчу кваліфікацію, а восьмий – найвищу (з навч. літ.);
Майже всі механізовані роботи оплачуємо по п'ятому розряду, а основні ручні роботи на кукурудзі – по третьому і четвертому розрядах (з наук. літ.);
Існуюча класифікаційна програма з художньої гімнастики передбачає послідовний перехід від нижчого розряду до вищого (з наук.-попул. літ.).
3. В арифметиці – місце цифри при письмовому позначенні числа.
Кожна електронна лічильна машина має певну кількість розрядів. Усі числа, з якими доводиться мати справу при обчисленнях, повинні укладатися в цю кількість розрядів (з наук.-попул. літ.).
4. іст. У Московській державі XVI–XVII ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.
РОЗРЯ́Д², у, ч.
1. рідко. Дія за знач. розряди́ти¹, розряджа́ти¹ і розряди́тися¹, розряджа́тися¹ 1–3.
Проведено дослідження впливу форми катода на характеристики лазерного розряду (із журн.).
2. Втрата електричного заряду яким-небудь тілом; явище, що супроводжує цю втрату.
Заметіль накрила їх своїм білим ковпаком, атмосферні розряди висвічували фрагменти шляху (Ю. Андрухович);
Головним джерелом атмосферних перешкод є грозові розряди – блискавки, що виникають між хмарами та між хмарою і землею (з навч. літ.);
* Образно. М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (з наук. літ.);
Чуєш тіла кожним наповненим куточком Своє тривожне щастя, розряди життьові (М. Бажан).
△ (1) Тлі́ючий розря́д.
Словник української мови (СУМ-20)