розрядник

РОЗРЯ́ДНИК¹, а, ч. Спортсмен, який має певний розряд ( див. розряд¹ 2).

Особливо захоплюються молоді науковці підводним спортом.. 180 чоловік стали розрядниками (Веч. Київ, 19.II 1968, 1);

Коли він, мало не зірвавшись, в одну мить скотився зі щогли й кинувся був до борту, сама ж Тоня схопила його за руку: — Не смій! Не доженеш! Утонеш! І таки ж правда: тут і майстер-розрядник з плавби навряд чи б догнав (Гончар, Тронка, 1963, 242).

РОЗРЯ́ДНИК², а, ч. Автоматичний прилад або пристрій для захисту електричного устаткування від перенапруги.

Для захисту устаткування підстанцій і насамперед трансформаторів від перенапруги застосовують розрядники, які відводять перенапруги в землю (Довідник сіль. будівельника, 1956, 235);

Під час обходів після грози обхідник повинен.. також оглянути установлені на лініях розрядники (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 47).

Значення в інших словниках

1. розрядник — розря́дник 1 іменник чоловічого роду, істота спортсмен розря́дник 2 іменник чоловічого роду прилад  Орфографічний словник української мови
2. розрядник — I -а, ч. Спортсмен, який має певний розряд (див. розряд I 2)). II -а, ч. Автоматичний прилад або пристрій для захисту електричного устаткування від перенапруги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розрядник — РОЗРЯ́ДНИК¹, а, ч. Спортсмен, який має певний розряд (див. розря́д¹ 2). – Та я ж усе життя на морі прожив, я ж син рибалки!.. Що я, гірше за ваших розрядників гребтиму? (П.  Словник української мови у 20 томах