розсвіт
РО́ЗСВІТ, у, ч. Пора доби перед сходом сонця; світанок.
У лютих битвах ми б’ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі, Ненавидим важкі фашистські ярма, Катівські руки, підлі і лихі (Мал., II, 1956, 108);
// Освітлення, забарвлення неба над горизонтом на світанку; ранкова зоря.
Препишний розсвіт розгорявсь на всході [сході] (Фр., XIII, 1954, 175).
◊ На ро́зсвіті — рано вранці.
На розсвіті добре спання, Хто не знає закохання (Чуб., V, 1874, 34).
Словник української мови (СУМ-11)