розумненький
РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до розу́мний.
Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118);
— Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? — навіть здивувався Володя такому припущенню (Ткач, Арена, 1960, 194).
Словник української мови (СУМ-11)