розумненький
Розумний, -а, -е
1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404.
2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. І. 69. ум. розумненький, розумне́сенький.
Словник української мови Грінченка