розумненький
РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до розу́мний.
Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (П. Воронько);
– Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? – навіть здивувався Володя такому припущенню (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)