розумненький

РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до розу́мний.

Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (П. Воронько);

– Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? – навіть здивувався Володя такому припущенню (Д. Ткач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумненький — РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до розу́мний. Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118); — Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? — навіть здивувався Володя такому припущенню (Ткач, Арена, 1960, 194). Словник української мови в 11 томах
  2. розумненький — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. розумненький — -а, -е. Пестл. до розумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розумненький — розумне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  5. розумненький — Розумний, -а, -е 1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404. 2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. І. 69. ум. розумненький, розумне́сенький. Словник української мови Грінченка