розумненький

Розумний, -а, -е

1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404.

2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. І. 69. ум. розумненький, розумне́сенький.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумненький — РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до розу́мний. Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118); — Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? — навіть здивувався Володя такому припущенню (Ткач, Арена, 1960, 194). Словник української мови в 11 томах
  2. розумненький — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. розумненький — РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до розу́мний. Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (П. Воронько); – Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? – навіть здивувався Володя такому припущенню (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
  4. розумненький — -а, -е. Пестл. до розумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розумненький — розумне́нький прикметник Орфографічний словник української мови