розумець

Значення в інших словниках

1. розумець — розуме́ць 1 іменник чоловічого роду, істота розумник розуме́ць 2 іменник чоловічого роду розум Орфографічний словник української мови
2. розумець — -мця, ч. Зменш.-пестл. до розум 1), 2). || ірон. Те саме, що розумаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розумець — РОЗУМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Зменш.-пестл. до ро́зум 1, 2. Невеликий розумець [у барана], – звичайно німина, – а все-таки такий, як Бог йому дав (І. Франко); А та вже перелякалася. Що й був розумець – вискочив (Г. Хоткевич); // ірон. Те саме, що розума́ка. Словник української мови у 20 томах
4. розумець — РОЗУ́МНИЙ ім. (людина, що відзначається розумом, розсудливістю), РОЗУ́МНИК розм., РОЗУМА́КА (РОЗУМА́ХА) розм., ГОЛОВА́ розм., РОЗУ́МЕЦЬ розм., МИСЛИ́ВЕЦЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
5. розумець — РОЗУМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Зменш.-пестл. до ро́зум 1, 2. Невеликий розумець [у вівці], — звичайно німина,— а все-таки такий, як бог йому дав (Фр., IV, 1950, 25); А та вже перелякалася. Що й був розумець — вискочив (Хотк., І, 1966, 78); // ірон. Словник української мови в 11 томах