розумненько

Розумно

нар.

1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34.

2) Понятно. О. 1861. V. 32. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. ум. розумненько, розумне́сенько.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумненько — РОЗУМНЕ́НЬКО. Присл. до розумне́нький. Словник української мови у 20 томах
  2. розумненько — Присл. до розумненький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розумненько — розумне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови