розумник

Значення в інших словниках

1. розумник — розу́мник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. розумник — (кмітлива, тямуща людина) мудра голова; світла голова; розумна голова; метикована голова. [Старшина другий:] Мудра голова, сидить собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся – скрізь Головатий (Шевченко, 1, 1953, с. 95); Світла голова Ковальов!... Словник фразеологічних синонімів
3. розумник — див. розумний Словник синонімів Вусика
4. розумник — [роузумниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
5. розумник — -а, ч., розм. 1》 Розумна, розсудлива, знаюча людина. || Тямущий, слухняний хлопчик. || Догадлива людина. 2》 ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших, намагається вдавати з себе розумного. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розумник — Мудрій, мудрагель, див. умник Словник чужослів Павло Штепа
7. розумник — РОЗУ́МНИК, а, ч., розм. 1. Розумна, розсудлива, знаюча людина. Ти був іще малий котигорошок, .. І от тебе розумники спитали..: Чим хочеш бути, хлопчику, в житті? (М. Словник української мови у 20 томах
8. розумник — РОЗУ́МНИЙ ім. (людина, що відзначається розумом, розсудливістю), РОЗУ́МНИК розм., РОЗУМА́КА (РОЗУМА́ХА) розм., ГОЛОВА́ розм., РОЗУ́МЕЦЬ розм., МИСЛИ́ВЕЦЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
9. розумник — РОЗУ́МНИК, а, ч., розм. 1. Розумна, розсудлива, знаюча людина. Ти був іще малий котигорошок,.. І от тебе розумники спитали..: Чим хочеш бути, хлопчику, в житті? (Рильський, II, 1960, 283); // Тямущий, слухняний хлопчик. Словник української мови в 11 томах