розумець
I. Розумець, -мця
м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець. Черниг.
---------------
II. Розуме́ць, -мцю
м. ум. отъ розум.
Словник української мови ГрінченкаI. Розумець, -мця
м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець. Черниг.
---------------
II. Розуме́ць, -мцю
м. ум. отъ розум.
Словник української мови Грінченка