розучувати
РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання.
— Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (Скл., М. Щорс, 1938, 36);
В сільському клубі щовечора молодь розучувала нові пісні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 163);
Зал завмер від здивування: вистава йшла англійською мовою. Суворовці останнього класу зробили самі переклад і самі розучили ролі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 108).
Словник української мови (СУМ-11)