розхвильований

РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвилюва́ти і розхвилюва́тися.

Співали [пташки].. весні, співали розхвильованій до сліз Вутаньці (Гончар, II, 1959, 196);

З берегів Дойрана, дуже в той день розхвильованого, бачили ми гори і навіть селища Греції (Рильський, Веч. розмови, 1964, 144).

2. у знач. прикм. Який розхвилювався, став неспокійним.

Замфір покинув розхвильовану громаду, не вияснивши собі гаразд очікуваного лиха (Коцюб., І, 1955, 195);

Жінки оточили міцним колом розхвильовану Оленку й одна поперед одної щебетали їй слова здивування, поваги й ласки (Кир., Вибр., 1960, 257).

3. у знач. прикм. Який став бурхливим, розбурханим (про річку, море і т. ін.).

Друг один — по один бік, Другий друг — по другий бік, А між ними скаженіє Розхвильований потік (Бичко, Сійся.., 1959, 111);

*Образно. Вітри шуміли, шепотіли у розхвильованих житах (Гонч., Вибр., 1959, 23).

Значення в інших словниках

1. розхвильований — розхвильо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхвильований — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
3. розхвильований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхвилювати і розхвилюватися. 2》 у знач. прикм. Який розхвилювався, став неспокійним. 3》 у знач. прикм. Який став бурхливим, розбурханим (про річку, море і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розхвильований — РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розхвилюва́ти і розхвилюва́тися. Співали [пташки] .. весні, співали розхвильованій до сліз Вутаньці (О. Гончар); З берегів Дойрана, дуже в той день розхвильованого, бачили ми гори і навіть селища Греції (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розхвильований — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови