розхвилювати

РОЗХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій.

Не втрималась вона і розхвилювала Лукію, розповіла їй усе про матір (Донч., III, 1956, 91);

Шевченка зворушила й розхвилювала така тепла зустріч і те, що вперше після нестерпно важкої подорожі і огидного каземату він нарешті знов опинився в затишній кімнаті, серед земляків (Тулуб, В степу.., 1964, 43);

[Цвіркун (до Лесі):] Тут у нас, у Ніжині, об’явився граф — молодий, вродливий, що розхвилював усіх ніжинських панянок (Коч., І, 1956, 82).

Значення в інших словниках

1. розхвилювати — розхвилюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розхвилювати — -юю, -юєш, док., перех. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхвилювати — РОЗХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій. Не втрималась вона і розхвилювала Лукію, розповіла їй усе про матір (О.  Словник української мови у 20 томах
4. розхвилювати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови