розчаровано
РОЗЧАРО́ВАНО, присл. З почуттям невдоволення ким-, чим-небудь, зневіри в комусь, чомусь.
Назустріч подорожнім.. вийшов сам господар готелю. Він привітав гостей дуже ввічливо, але начебто розчаровано (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 322);
Мурий махнув рукою й розчаровано пересмикнувся (Сміл., Зустрічі, 1936, 14).
Словник української мови (СУМ-11)