романець
РОМА́НЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Те само, що роман¹.
— Наплодилося до ката у вас таких, що пишуть повісті та романці і усякі теревені (Кв.-Осн., II, 1956, 249).
РОМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч., рідко. Пестл. до рома́н².
Росте зіллячко романець… Кращий парубок, як вдовець (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 324).
Словник української мови (СУМ-11)