рота
РО́ТА, и, ж. Військовий підрозділ, що входить до складу батальйону.
Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрілецьких рот (Гончар, III, 1959, 40);
Рота лейтенанта Шрама зайняла оборону вночі (Собко, Шлях.., 1948, 43);
Одного ранку з гори Семен побачив роту червоноармійців на лижах (Сміл., Зустрічі, 1936, 204);
// перен., кого. Про велику кількість людей.
Тут рота косарів з гребцями Йшли битись з косами, з граблями, Ніхто од бою не цуравсь (Котл., І, 1952, 182);
Вийшла козачка за ворота — Сидить жінок ціла рота (Чуб., V, 1874, 1171).
Словник української мови (СУМ-11)