рубання
РУБА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руба́ти 1-4, 6, 7.
Звалив їх [холопів] важкий сон після пекельної праці на рудниках та.. на млинах, на рубанні й корчуванні лісів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 590);
Женю і Діму поставили на рубання дерну (Мур., Свіже повітря.., 1962, 41);
Важку ручну працю — пневматичне рубання — майже цілком замінено газокисневим струганням (Наука.., 2, 1957, 17).
Словник української мови (СУМ-11)