рубок
РУБО́К, бку́, ч., заст.
1. Сорт лляного полотна.
Шила кошульку з тонкого рубку (Сл. Гр.);
Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107).
2. Хустка з батисту або перкалю.
Тонкий рубок на всю голову (Сл. Гр.);
І оце вже коло його, і одкида [дівчина] рубок з лиця, і чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою, невільничку турецьку (Вовчок, І, 1955, 335).
Словник української мови (СУМ-11)