рудокоп
РУДОКО́П, а, ч. Робітник рудника.
[Троян:] Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Мокр., П’єси, 1959, 225);
Згадуючи запитання, розмови рудокопів, Огей почував, що його приковує до рудні, до цих сповнених відповідальності за гірниче діло людей (Досв., Вибр., 1959, 351).
Словник української мови (СУМ-11)