Словник української мови в 11 томах

руйнуватися

РУЙНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. Ламаючись, розбиваючись і т. ін., розвалюватися.

Тисячотонним брухтом валяться стіни на брук. Все тріщить, руйнується, гоготить в нечуваній за розмахом катастрофі (Гончар, III, 1959, 246);

Приходить у рух все громаддя криг, вони розколюються, тріщать, лізуть одна на одну, разом летять по Дніпру.., кришаться, руйнуються і, нарешті, тануть (Скл., Святослав, 1959, 87);

// Знищуватися, перетворюватися на руїни (внаслідок стихійного лиха, війни і т. ін.).

Сильні землетруси, при яких руйнуються будинки і під руїнами гинуть сотні і тисячі людей, бувають не так часто (Фіз. геогр., 5, 1956, 105);

// Гинути, зникати, ліквідуватися (про державу, суспільний лад і т. ін.).

Дощенту руйнується старий капіталістичний лад (Еллан, II, 1958, 59);

У вічній все живе взаємодії,— руйнуються світи, встають нові (Тер., Серце.., 1962, 34);

// Доходити до повного розорення, занепаду; розорятися.

Газдівство його руйнувалось, вже не було коло чого усім робити і треба було йти в найми (Коцюб., II, 1955, 315);

Монополії розоряють і дрібних власників міста. Ремісниче виробництво руйнується (Програма КПРС, 1961, 26);

// перен. Розладнуватися, підриватися, слабнути (про здоров’я, людське тіло).

[Олімпіада Іванівна:] Я ж не можу дивитись, як її здоров’я руйнується. Я завжди казала, що ті книжки її до добра не доведуть (Л. Укр., II, 1951, 39);

Поступово зраджують сили, день відо дня руйнується йому ширококосте кряжисте тіло (Гончар, Таврія, 1952, 35);

// перен. Виявлятися нездійсненним, не здійснюватися.

2. Розпадатися, змінювати свою будову, свій склад (під дією води, вітру, мікроорганізмів і т. ін.).

Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука.., 7, 1958, 8);

Причиною її [жовтяниці] є вироблення кістковим мозком неповноцінних еритроцитів, які легко руйнуються в крові (Хвор. дит. віку, 1955, 183).

3. Пас. до руйнува́ти.

Складні мінеральні сполуки фосфору і калію в грунті можуть руйнуватися силікатними бактеріями (Наука.., 3, 1957, 3).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. руйнуватися — руйнува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. руйнуватися — див. зникати  Словник синонімів Вусика
  3. руйнуватися — -ується, недок. 1》 Ламаючись, розбиваючись і т. ін., розвалюватися. || Знищуватися, перетворюватися на руїни (внаслідок стихійного лиха, війни і т. ін.). || Гинути, зникати, ліквідуватися (про державу, суспільний лад і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руйнуватися — РУЙНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. 1. Ламаючись, розбиваючись і т. ін., розвалюватися. Тисячотонним брухтом валяться стіни на брук. Все тріщить, руйнується, гоготить в нечуваній за розмахом катастрофі (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. руйнуватися — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  6. руйнуватися — Руйнуватися, -нуюся, -єшся гл. Разрушаться, уничтожаться, разоряться.  Словник української мови Грінченка