рукоділля
РУКОДІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Виготовлення яких-небудь виробів, речей ручним способом; ручна (перев. жіноча) робота взагалі.
— Я.. займався рукоділлям: плів кошики (Фр., IV, 1950, 159);
// Виріб, виконаний таким способом.
Сміливо переступила я поріг маленької.., заповненої різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде, На порозі, 1955, 145).
2. Шиття, в’язання, вишивання і т. ін. як вид ручної праці.
Рукоділля взагалі позитивно позначається на стані нервової системи, особливо в’язання (Рад. Укр., 5.II 1972, 4);
Вона веде уроки малювання, рукоділля і бібліотечні години (Ів., Таємниця, 1959, 26).
Словник української мови (СУМ-11)