рунець
РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна.
— Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150).
Словник української мови (СУМ-11)РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна.
— Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150).
Словник української мови (СУМ-11)