рундучок
РУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рунду́к.
Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові: створчаті вікна, рундучок з піддашшям (Вовчок, І, 1955, 259);
Нарешті Максим наблизився до рундучка, взяв дві порції морозива і підтюпцем подався по тротуару (Кочура, Родина.., 1962, 70).
Словник української мови (СУМ-11)