рундучок

РУНДУЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до рунду́к.

Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові: створчаті вікна, рундучок з піддашшям (Марко Вовчок);

За крамницями, йшли рундучки з насінням, перцем, бубликами (В. Винниченко);

Нарешті Максим наблизився до рундучка, взяв дві порції морозива і підтюпцем подався по тротуару (П. Кочура);

Мусила вона [пані] вийнять шестишаговика, дала мені. Я того шестишаговика в кишеню зараз, потім вийняв з-під поли ліру, сів собі гарненько на рундучку (з переказу).

Значення в інших словниках

1. рундучок — рундучо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рундучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до рундук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рундучок — Рундучо́к, -чка́, в -чку́; -чки́, -чкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. рундучок — РУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рунду́к. Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові: створчаті вікна, рундучок з піддашшям (Вовчок, І, 1955, 259); Нарешті Максим наблизився до рундучка, взяв дві порції морозива і підтюпцем подався по тротуару (Кочура, Родина.., 1962, 70).  Словник української мови в 11 томах
5. рундучок — Рундучок, -чка м. ум. отъ рундук.  Словник української мови Грінченка