рунець

руне́ць

-нця, ч., етн.

Біла хустина або шматок полотна.

Овечий рунець — паразитична безкрила комаха родини кровососкових; живе здебільшого у вовні на тілі овець.

Значення в інших словниках

1. рунець — руне́ць іменник чоловічого роду біла хустина  Орфографічний словник української мови
2. рунець — РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. – Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
3. рунець — РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна. — Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150).  Словник української мови в 11 томах