руни
ру́ни
I рун, мн. (одн. руна, -и, ж.).
Літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (перев. у скандинавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах і т. ін.
II рун, мн. (одн. руна, -и, ж.).
Народні карельські та фінські епічні пісні.
Великий тлумачний словник сучасної української мови