рунець
РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн.
Біла хустина або шматок полотна.
– Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн.
Біла хустина або шматок полотна.
– Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)