рушничний
РУШНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до рушни́ця.
Юрині пальці аж терпнуть — так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Смолич, II, 1958, 45);
Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 101);
// Признач. для змазування рушниці.
Рушничне мастило.
Словник української мови (СУМ-11)