рушничний
РУШНИ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до рушни́ця.
Юрині пальці аж терпнуть – так міцно тиснуть вони рушничний приклад (Ю. Смолич);
Десь на заграву пожежі завалували собаки й пролунали кілька рушничних пострілів (І. Багряний);
Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли (Ю. Бедзик);
Від дев'ятої години вранці ворог почав сильним рушничним вогнем обстрілювати наші позиції (із журн.);
// Признач. для змазування рушниці.
Рушничне мастило.
Словник української мови (СУМ-20)