рушничка
РУШНИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до рушни́ця.
– Киньте, ясновельможний, свою шаблю в кущі, тоді й я кину свою рушничку (І. Нечуй-Левицький);
Поліз [Василько] під лаву, дістав саморобну рушничку, надів її на плече і потайки шмигнув до дверей (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)