руїнницький

РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й.

Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (Рильський, III, 1961, 98);

Він стояв над вогнем, загіпнотизований його страшною руїнницькою силою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173).

Значення в інших словниках

1. руїнницький — руї́нницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. руїнницький — -а, -е. Те саме, що руйнівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. руїнницький — РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Один тільки Щербій відважився виступити проти руїнницької сили ханської орди (з переказу); Наш Київ матір'ю недаром Усі міста братерські звуть... Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (М.  Словник української мови у 20 томах
4. руїнницький — РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту).  Словник синонімів української мови
5. руїнницький — Руї́нницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)