рівня
РІ́ВНЯ, і, ч. і ж., розм. Людина, рівна іншій походженням, соціальним станом, віком, освітою і т. ін.
— Не займай мене ніколи, наймиту! — промовила [дівчина]. — Чи ж я тобі рівня? (Вовчок, І, 1955, 311);
А парубки які були… Не теперішнім рівня! Які тепер парубки? Оскублені [обскубані] горобці перед тими!.. Казна на що попереводились… (Стор., І, 1957, 101);
— Шевченко — це ж великий наш поет, він Пушкіну рівня (Голов., Поезії, 1955, 280);
// Те, що рівняється до чого-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін.
Плавай морем-океаном З півночі до півдня, Та ніде нема країни, Щоб з нашою рівня (Укр.. думи.., 1955, 392);
— Там ліс!.. І тепер на всю околицю, а ще років десятків через три й рівні йому не буде на увесь повіт (Л. Янов., І, 1959, 362).
Словник української мови (СУМ-11)