рівня
РІ́ВНЯ, і, ч. і ж., розм.
Людина, рівна іншій походженням, соціальним станом, віком, освітою і т. ін.
– Не займай мене ніколи, наймите! – промовила [дівчина]. – Чи ж я тобі рівня? (Марко Вовчок);
А парубки які були... Не теперішнім рівня! Які тепер парубки? Оскублені [обскубані] горобці перед тими!.. Казна на що попереводились... (О. Стороженко);
– Шевченко – це ж великий наш поет, він Пушкіну рівня (С. Голованівський);
// Те, що рівняється до чого-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін.
Плавай морем-океаном З півночі до півдня, Та ніде нема країни, Щоб з нашою рівня (з думи);
– Там ліс!.. І тепер на всю околицю, а ще років десятків через три й рівні йому не буде на увесь повіт (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)