ріпка

РІ́ПКА, и, ж. Зменш. — пестл. до рі́па.

А маленьким же таке було, що я встаю — і воно встає, топить стану — і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (Тесл., З книги життя, 1949, 19);

*У порівн. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід (Котл., І, 1952, 91).

Значення в інших словниках

1. ріпка — рі́пка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ріпка — [р’іпка] -пкие, д. і м. -пц'і, р. мн. -пок  Орфоепічний словник української мови
3. ріпка — -и, ж. Зменш.-пестл. до ріпа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ріпка — РІ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до рі́па. А маленьким же таке було, що я встаю – і воно встає, топить стану – і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (А. Тесленко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. ріпка — Рі́пка, -пки, -пці; рі́пки, рі́пок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ріпка — Ріпка, -ки ж. 1) ум. отъ ріпа. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 48. Маркев. 73. Грин. III. 115.  Словник української мови Грінченка